Вшанування пам'яті захисника України Олександра ЛОЯ до роковин загибелі
Вшанування пам'яті захисника України Олександра ЛОЯ до роковин загибеліСьогодні минає перша річниця з дня смерті Захисника України, жителя нашої громади Олександра Валентиновича ЛОЯ.
Олександр Валентинович народився 28 січня 1978 року в селі Велика Білозірка Запорізької області. Згодом родина переїхала до села Нижня Хортиця, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Саме в цей період сформувалися основні риси його характеру - щирість, працьовитість та небайдужість.
Середню освіту здобув у Розумівській середній школі. Після її закінчення вступив до будівельного технікуму. Будівельна справа була для нього не лише професією, а покликанням і справою життя. У його руках усе ладилося, він умів і любив працювати. Мріяв збудувати власний дім, створити міцну родину, жити чесно і гідно. Ніколи не цурався жодної роботи, завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. А ще мав напрочуд добре серце: не міг пройти повз покинуте кошеня чи беззахисного песика. У його душі жила тиха, щира любов до всього живого.
У 2023 році матрос Олександр Валентинович стає на захист нашої держави. Пройшовши навчання, розпочав свій бойовий шлях в десантно - штурмовій роті на Херсонському напрямку, потім був Покровський напрямок Донецької області. Олександр був мужнім, самовідданим воїном, вірним присязі та побратимам.
10 лютого 2025 року під час виконання завдання, внаслідок ворожого вогневого ураження із застосуванням БпЛА, Олександр Валентинович отримав тяжкі поранення. Лікарі протягом десяти днів боролися за його життя. Десять днів надії, але 21 лютого 2025 року серце воїна зупинилося.
Удома на нього чекала мати — чекала, молилася, вірила. Проте доля розпорядилася інакше - їй не судилося знову обійняти сина. Він віддав найдорожче - своє життя - заради миру, свободи та майбутнього України.
Поховали захисника на кладовищі в с. Нижня Хортиця.
Світлий спомин про мужнього земляка залишиться в спогадах рідних, односельчан, побратимів, усіх хто його знав.
Долинська громада схиляє голови у скорботі та з глибокою вдячністю вшановує пам’ять Героя, який віддав своє життя в ім’я України.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою!
