Вшанування пам'яті Захисника України Олексія СТУПАКА до других роковин загибелі
Вшанування пам'яті Захисника України Олексія СТУПАКА до других роковин загибелі
Сьогодні, 3 червня 2026 року минає друга річниця з дня, коли війна забрала життя Захисника України, жителя Долинської громади Олексія Анатолійовича СТУПАКА.
Минуло два роки… Та біль не стихає. Не згасає пам’ять. Не загоюється рана у серцях рідних, близьких, друзів, побратимів і всіх, хто знав Олексія Анатолійовича як світлу, щиру та добру людину.
Народився Олексій Анатолійович 22 березня 1977 року у місті Сарни на Рівненщині. Згодом доля привела його до Івано-Франківська, де минули юнацькі роки. Ще зовсім молодим, у вісімнадцять, він одягнув військову форму та став на службу державі. Був відповідальним, сумлінним, надійним.
Та найбільшим його скарбом стала родина. У селі Розумівка Олексій зустрів своє кохання, створив сім’ю, став люблячим чоловіком і турботливим батьком для своїх дітей. Разом вони працювали, будували плани, мріяли про майбутнє, про подорожі, про мирне й щасливе життя… Мріяли піднятися у небо літаком - та жорстока війна безжально обірвала ці мрії.
Коли ворог прийшов на українську землю, Олексій не зміг залишитися осторонь. 22 квітня 2022 року він добровольцем став до лав Збройних Сил України. Без вагань. Без страху. Бо знав: хтось мусить захищати рідний дім, свою сім’ю, свою країну.
Він служив водієм автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення. Чесний, мужній, самовідданий - таким його пам’ятають побратими. За службу був неодноразово відзначений державними нагородами та грамотами. А за жертовне служіння Україні й українському народові Православна Церква України нагородила Олексія Анатолійовича медаллю «Хрест Свободи».
3 червня 2024 року поблизу села Білозерське Покровського району Донецької області ворожа куля обірвала життя воїна…
Поховали Героя у селі Розумівка - на рідній землі, за яку він віддав найдорожче - власне життя.
Указом Президента України від 1 квітня 2025 року Олексія Анатолійовича Ступака нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Долинська громада схиляє голову у скорботі та вдячності перед світлою пам’яттю Олексія Анатолійовича.
Низький уклін рідним і близьким.
Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо.
