Вшанування пам'яті Захисника України Ростислава ШМИГОВСЬКОГО до других роковин загибелі
Вшанування пам'яті Захисника України Ростислава ШМИГОВСЬКОГО до других роковин загибелі20 вересня 2026 року минає два роки від дня загибелі Захисника України Ростислава Михайловича Шмиговського.
Ростислав Михайлович народився 1 вересня 1983 року в місті Запоріжжі. Та справжньою домівкою для нього з дитинства стала мальовнича Розумівка, де разом із батьками минули його дитячі та юнацькі роки. Тут він ріс добрим, відкритим, щирим і привітним хлопчиком. Його серце завжди тягнулося до всього живого: він любив тварин, захоплювався красою квітів, які разом із мамою дбайливо вирощував біля рідної оселі.
Батьківське подвір’я було наповнене не лише ароматом квітів, а й теплом родинної любові, у якій виховувався Ростислав. Він ніколи не цурався праці. Залюбки допомагав батькові будувати, лагодити, упорядковувати господарство. Любив сісти на мотоцикл і відчути подих вітру, знаходив душевний спокій на риболовлі, а найбільшим своїм багатством вважав рідну домівку та своїх батьків. Для них він був не просто сином - був їхньою гордістю, надією й опорою.
Ростислав закінчив дев’ять класів Розумівської середньої школи та вступив до професійно-технічного училища № 31 міста Запоріжжя, де здобув професію електрика.
Працював у водоканалі, а згодом присвятив себе будівництву та ремонту. Його працьовиті руки створювали, будували, залишаючи по собі не лише міцні споруди, а й добру пам’ять серед людей.
Ростислав мріяв про просте людське щастя - міцну родину, затишний дім, мирне майбутнє. Та війна безжально перекреслила всі плани.
24 лютого 2022 року він без вагань став на захист України. Він не шукав виправдань і не ховався за чужими спинами. Просто знав: настав час боронити свою землю. Так само чесно й сумлінно, як колись працював у мирному житті, він виконував свій військовий обов'язок.
19 вересня 2024 року мама востаннє почула голос свого сина. Ростислав телефонував додому, заспокоював найдорожчих людей, просив не хвилюватися і казав, що все буде добре. Ніхто тоді не знав, що це була їхня остання розмова.
20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області зв'язок із Ростиславом Михайловичем обірвався. Родині повідомили страшну звістку – їхній син, військовослужбовець зник безвісти за особливих обставин.
Довгих два роки батьки жили надією. Щодня чекали телефонного дзвінка, будь-якої звістки, вірили й молилися, що син живий, що перебуває у полоні й обов’язково повернеться додому. Кожен день очікування був сповнений болю, але й незгасної віри.
Та війна вкотре продемонструвала свою безжальність. 10 червня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше - Ростислав Михайлович загинув, виконуючи свій військовий обов’язок.
Солдат Шмиговський Ростислав Михайлович повернувся додому «на щиті».
20 червня 2026 року рідна громада зустріла свого Захисника, схиливши голови у скорботі та вдячності. Рідні, друзі, побратими, односельці провели його в останню земну дорогу.
Поховали Героя на кладовищі Святого Миколая у місті Запоріжжі.
Життя Ростислава було недовгим, але гідним. Він залишив по собі світлу пам'ять. Його земний шлях обірвала війна, але вона ніколи не зітре з пам'яті тих, хто його знав, щирої усмішки, працьовитих рук і великого серця, яке до останнього билося за Україну.
Світла пам’ять про Ростислава Михайловича житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Він назавжди залишиться у пам’яті земляків мужнім Воїном, який до кінця виконав свій обов’язок перед Батьківщиною.
Долинська громада схиляє голову у скорботі та вдячності перед світлою пам’яттю Ростислава Михайловича.
Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо.
