Долинська громада
Запорізька область, Запорізький район

Актуальна податкова інформація!

Дата: 12.07.2023 14:16
Кількість переглядів: 251

Фото без описуФото без опису

Чи може суб’єкт господарювання самостійно створити для себе ПРРО та використовувати його у своїй діяльності?

 

  Якщо ПРРО включений до Реєстру та забезпечує виконання фіскальних функцій, то такий ПРРО може застосовуватись суб’єктом господарювання для проведення розрахункових операцій не залежно від того, хто його виробник.

Правові відносини у сфері застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265).

        Законом № 265 не встановлено обмежень щодо виробників ПРРО. Будь-який суб’єкт господарювання може розробити власне ПРРО для власних чи комерційних потреб за умови, що функціонал такого ПРРО відповідатиме законодавчим вимогам.

        ДПС відповідно до вимог Закону № 265 забезпечено, зокрема, функціонування фіскального сервера ДПС та двох АРІ фіскального сервера контролюючого органу (АРІ фіскального сервера Єдине вікно подання електронної звітності та АРІ фіскального сервера Електронний кабінет).

        Через зазначені АРІ здійснюється інтеграція програмного забезпечення будь-якого ПРРО з фіскальним сервером контролюючого органу.

        АРІ розміщені у відкритому вільному доступі на вебпорталі ДПС за покликанням: https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/opis-ari-fiskalnogo-servera/.

        Матеріали (посилання, описи, роз’яснення) щодо запровадження ПРРО розміщено на вебпорталі ДПС у банері «Програмні РРО» (https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/), включаючи відповідні нормативно-правові акти, описи АРІ, інформаційні повідомлення щодо оновлення версій АРІ тощо.

        Суб’єкт господарювання, для розробки власного ПРРО, може використовувати будь-який із двох запропонованих АРІ фіскального сервера контролюючого органу.

        Основними законодавчо встановленими вимогами для будь-якого ПРРО є забезпечення виконання ним фіскальної функції через фіскальний сервер контролюючого органу та обов’язкове включення ПРРО до реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – Реєстр).

        Фіскальна функція ПРРО – це здатність ПРРО забезпечувати одноразове занесення для довгострокового зберігання на фіскальному сервері контролюючого органу та багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі.

        Фіскальний режим роботи ПРРО – це режим роботи ПРРО зареєстрованого у Реєстрі, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до Закону № 265.

        Включення ПРРО до Реєстру відбувається шляхом реєстрації ПРРО на підставі Заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за ф. № 1-ПРРО (J/F1316604), що подається у електронній формі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків через Електронний кабінет (портальне рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (АРІ)) або засобами телекомунікацій. У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації ПРРО реєструється шляхом присвоєння програмним забезпеченням фіскального сервера фіскального номера ПРРО із внесенням даних до Реєстру. Про реєстрацію ПРРО суб’єкту господарювання направляється інформація у другій квитанції із зазначенням присвоєного під час реєстрації фіскального номера ПРРО.

        Після включення ПРРО до Реєстру такий ПРРО може використовуватись суб’єктом господарювання. Про сертифікати електронних підписів та/або печаток, суб’єкт господарювання повідомляє шляхом подання в електронній формі повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованих/удосконалених сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО, за формою № 5-ПРРО (J/F1391802).

 

Чи може податковий агент виплачувати дохід особам, у яких відсутня довідка про отримання РНОКПП та відмітка у паспорті про наявність права здійснювати платежі за серією та номером паспорта?

 

Податковий агент має право виплачувати дохід фізичним особам, які мають РНОКПП, та громадянам України, у паспортах яких є відмітка про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.

Відповідно до пункту 70.12 статті 70 ПКУ реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи Національний банк України, банки, інші фінансові установи, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами – підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема, у разі:

             - виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов’язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;

             - сплати фізичними особами податків і зборів.

Документи, пов’язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 статті 70 ПКУ, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі – РНОКПП) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (пункт 70.13 статті 70 ПКУ).

Згідно з пунктом 70.5 статті 70 ПКУ фізична особа – платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО), зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи – платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу.

Облікова картка фізичної особи – платника податків може бути подана в електронній формі засобами електронних комунікацій з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, електронного документообігу, надання публічних (електронних публічних) послуг.

Подання іноземцем заяви на набуття статусу електронного резидента (е-резидента) прирівнюється до особистого подання до відповідного контролюючого органу облікової картки фізичної особи – платника податків та заяви для реєстрації в ДРФО.

Фізична особа – платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття РНОКПП, зобов’язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред’явити паспорт.

Про одержані фізичними особами доходи та сплачені з них суми податку податкові агенти зобов’язані повідомити контролюючі органи шляхом подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.

Порядок заповнення показників додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку визначений пунктом 4 розділу IV Порядку.

Так, у графі 2 «Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта» рядка 06 розділу I «Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору» відображається РНОКПП або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в додатку 4ДФ до Розрахунку (підпункт 2 пункту 4 розділу IV Порядку).

 

Хто є відповідальним за перерахування ПДФО, у разі якщо податковий агент при виплаті доходу фізичній особі не утримував податок?

 

Відповідальним за сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35 прим. 1 ПКУ.

 

Який порядок видачі довідки про сплачений податок нерезидентом в Україні?

 

Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.09.2022 за № 1113/38449, визначає процедуру видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) особі (юридичній або фізичній), яка не є резидентом та отримує доходи з джерелом їх походження з України (п. 1 Порядку № 219).

Довідка видається контролюючим органом у паперовій або електронній формі за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або нерезидента, який здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво, або іншого нерезидента, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (п. 2 Порядку № 219).

Довідка видається безоплатно у паперовій або електронній формі на підставі Заяви про видачу довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) за формою, наведеною у додатку до Порядку № 219 (пункт 3 Порядку № 219).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 219 Заява подається до відповідного контролюючого органу безпосередньо нерезидентом або через особу, яка здійснює на користь нерезидента виплату доходів з джерелом їх походження з України, або уповноваженою ним особою, яка має підтвердити свої повноваження.

Заява має бути подана українською мовою у паперовій формі або засобами електронного зв’язку в електронній формі з урахуванням вимог, визначених статтею 42 глави 1 розділу II ПКУ.

Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається контролюючим органом у паперовій або електронній формі за підписом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) протягом 5 робочих днів від дати одержання Заяви нерезидента або уповноваженої ним особи у порядку, визначеному стаття 42 глави 1 розділу II ПКУ (пункт 5 Порядку № 219).

Джерелом інформації для видачі довідки є дані додатка ПН до податкової декларації (розрахунків) з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом МФУ від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим у Мін’юсті 11.11.2015 за № 1415/27860, із змінами та доповненнями, надані податковими агентами податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь нерезидентів, а також сум утриманого з них податку або надані нерезидентом документи у разі самостійного нарахування і сплати податку (пункт 6 Порядку № 219).

 

Чи потрібно закривати робочу зміну в ПРРО, якщо необхідно здійснити програмування цін, найменування товарів?

 

Для здійснення програмування (коригування) цін, найменування товарів суб'єкту господарювання (користувачу) не потрібно закривати робочу зміну в ПРРО.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

 

Яка відповідальність передбачена у разі порушення порядку складання декларації з ПДВ?

 

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПКУ податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи.

Загальні вимоги щодо складання податкової звітності визначено ст. 48 ПКУ, якою, зокрема передбачено, що податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені пункти 48.3 та 48.4 статті 48 ПКУ а також бути підписана.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПКУ податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 ПКУ.

Відповідальність платників податків визначено главою 11 розділом II ПКУ.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна (стаття 111 ПКУ).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 6 розділу III Порядку № 21).

Відповідно до пункту 20 розділу III Порядку № 21 після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Водночас, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, у разі виявлення факту заниження податкового зобов'язання платник податку повинен сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотки від такої суми до подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 120.2 статті 120 ПКУ визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п'ятим пункту 50.1 статті 50 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, -

 тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 ПКУ, суми податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 ПКУ, не застосовуються.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 статті 123 КУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.2 статті 123 ПКУ).

Діяння, передбачені пунктом 123.2 статті 123 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.3 статті 123 ПКУ).

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

 

 

 

Чи включаються до складу податкової знижки витрати, понесені фізичною особою на лікування у 2022 році?

 

Станом на 1 січня 2023 року закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, тому податкова знижка по витратах, понесених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена сім'ї першого ступеня споріднення (підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 ПКУ), за наслідками 2022 року платникам не надається.

До переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки відповідно до підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 ПКУ, включається сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаним в установленому порядку особою з інвалідністю, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині з інвалідністю у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов'язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням хронічних захворювань;

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

г) операцій із зміни статі;

ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 розділу ХІХ ПКУ встановлено, що підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 ПКУ набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинність закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування.

Начало формы

Конец формы

 

З 1 липня 2023 року по-новому заповнюються платіжки на сплату податків та єдиного внеску

 

З метою спрощення процедури заповнення платниками платіжної інструкції Міністерством фінансів України затверджено наказ від 22.03.2023 № 148 "Про затвердження Порядку заповнення реквізиту "Призначення платежу" платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 березня 2023 року за № 528/39584, який набрав чинності з 01.04.2023. 

Наказом № 148 передбачено, що платники під час сплати податків, зборів, платежів, єдиного внеску з 1 липня 2023 року використовують виключно структурований формат реквізиту "Призначення платежу", який включає заповнення тільки двох обов'язкових полів, а саме "Код виду сплати" та "Додаткова інформація запису". 

Отже, платники податків з 01.07.2023 поле "Призначення платежу" заповнюють тільки за прикладами, наведеними у Порядку заповнення реквізиту "Призначення платежу" платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затвердженому Наказом №148.

 

Чи можна скасувати реєстрацію ПРРО?

 

Порядок застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій регулюється Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547".

Порядок скасування реєстрації ПРРО встановлено розділу III Порядку № 317.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 розділу III Порядку № 317 реєстрація ПРРО діє до дати скасування реєстрації ПРРО, що здійснюється шляхом виключення його з реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій та закриття фіскального номера, який не підлягає використанню надалі.

Реєстрація ПРРО скасовується на підставі Заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316604) (додаток 1 до Порядку № 317) з позначкою "Скасування реєстрації", яка подається засобами Електронного кабінету чи засобами телекомунікацій, або на підставі Повідомлення про виявлення несправностей програмного реєстратора розрахункових операцій за формою № 2-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316701) (додаток 2 до Порядку № 317) з позначками "несправність" або "крадіжка пристрою чи компрометація ключа".

До подання Заяви про скасування реєстрації ПРРО суб'єкт господарювання має забезпечити передачу всіх копій створених ПРРО розрахункових документів з присвоєними їм у режимі офлайн фіскальними номерами до фіскального сервера, електронних фіскальних звітних чеків та повідомлень, передбачених Порядком № 317.

Пунктом 3 розділу III Порядку № 317 передбачено, що реєстрація ПРРО скасовується автоматично фіскальним сервером, якщо:

- до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

- щодо господарської одиниці, де використовується ПРРО, суб'єкт господарювання повідомив про такий об'єкт оподаткування контролюючий орган відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України як про закритий або такий, що не експлуатується суб'єктом господарювання (повідомлення за ф. № 20-ОПП);

- щодо суб'єкта господарювання наявне судове рішення, що набрало законної сили, про ліквідацію у зв'язку з банкрутством або про припинення, що не пов'язане з банкрутством, про визнання недійсними установчих документів;

- стосовно фізичної особи-підприємця наявні дані про те, що особа померла, оголошена померлою, визнана недієздатною або безвісно відсутньою, чи її цивільну дієздатність обмежено;

- суб'єкта господарювання знято з обліку в контролюючих органах у інших випадках, передбачених статтею 67 ПКУ та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Повідомлення про скасування реєстрації ПРРО направляється суб'єкту господарювання засобами Електронного кабінету із зазначенням підстав (пункт 4 розділу III Порядку № 317).

 

Як заповнюються графи розділу 3 повідомлення за ф. № 20-ОПП, якщо місце проживання ФОП є місцем, де провадиться підприємницька діяльність?

 

Пунктом 63.3 статті 63 ПКУ встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об'єкти оподаткування) (неосновне місце обліку).

Порядок подання Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – повідомлення № 20-ОПП) встановлений розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

У повідомленні № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Будь-який суб'єкт господарювання, незалежно від форми ведення підприємницької діяльності, зобов'язаний подати до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення № 20-ОПП з інформацією щодо фактичної адреси провадження підприємницької діяльності як про об'єкт оподаткування.".

Якщо місце проживання керівника (засновника) є основним місцем обліку юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця є місцем, де провадиться підприємницька діяльність, або воно пов'язане із здійсненням підприємницької діяльності, то така юридична особа/фізична особа – підприємець повинні подати до контролюючого органу повідомлення № 20-ОПП з інформацією про даний об'єкт оподаткування протягом 10 робочих днів після проведення державної реєстрації юридичної особи/реєстрації підприємницької діяльності.

Повідомлення № 20-ОПП заповнюється із дотриманням Пам'ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до повідомлення № 20-ОПП).

У Графі 3 "Тип об'єкта оподаткування" – зазначається тип об'єкта оподаткування, де проживає платник податків ("682 – квартира", "685 – житловий будинок", "293 – котедж" тощо) відповідно до рекомендованого довідника типів об'єктів оподаткування.

У графі 9 "Стан об'єкта оподаткування" зазначається: 2 – експлуатується або 8 – орендується.

У графі 10 "Вид права на об'єкт" зазначається: 1 – право власності; 2 – право володіння; 3 – право користування (сервітут, емфітевзис, суперфіцій); 4 – право господарського відання; 5 – право оперативного управління; 6 – право постійного користування; 7 – право довгострокового користування або оренди; 8 – право короткострокового користування, оренди або найму; 9 – іпотека; 10 – довірче управління майном.

 

Які витрати на відрядження, крім добових, не включаються до оподатковуваного доходу платника податку?

 

Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 ПКУ, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Згідно з абзацом другим підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Зазначені в абзаці другому підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.

До підтвердних документів належать:

- транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);

- документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;

- документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;

- документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;

- інші документи, що засвідчують вартість витрат.

Включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов'язково необхідно здійснити страхування життя або здоров'я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), витрати на таке страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника податку.

За запитом представника контролюючого органу роботодавець/сторона, що відряджає, забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою.

Начало формы

Конец формы

Начало формы

Конец формы

 

З 1 липня 2023 року припиняється дія пільгових карантинних норм Податкового кодексу

 

З 1 липня 2023 року припинено дію норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс), якими встановлювалися окремі пільгові режими оподаткування:

● завершилася дія окремих правил оподаткування ПДВ та акцизним податком операцій з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 розділу ХХ Кодексу (пункт 82 підрозділу 2, пункт 41 підрозділу 5 розділу ХХ Кодексу), зокрема:

- відновлено оподаткування ПДВ за ставкою 20 % операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України пального (бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 розділу ХХ Кодексу, нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00) (крім випадків, коли такі товари відповідно до Кодексу оподатковуються ПДВ за ставкою 0 %),

- відновлено базові ставки акцизного податку, встановлені підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу на бензини моторні, інші нафтопродукти, на важкі дистиляти та на паливо моторне альтернативне;

● завершилася дія карантину, запровадженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" (з урахуванням внесених змін і доповнень) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), зокрема:

- скасовано встановлений пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення на митну територію України та/або операцій з постачання на митній території України товарів, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224,

- припинено дію пункту 72 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, згідно з яким операції, передбачені пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу та/або підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу, що здійснювалися громадськими об'єднаннями та/або благодійними організаціями під час карантину, не включалися ними при обрахунку загальної суми для цілей обов'язкової реєстрації платником ПДВ,

- скасовано тимчасовий порядок відвантаження спирту етилового для виробництва дезінфекційних засобів,

- почали застосовуватися до виробників лікарських засобів загальні вимоги щодо особливостей оподаткування, цільового використання та погашення податкових векселів, які встановлені статтею 229 розділу VІ Кодексу при виробництві дезінфекційних засобів, з використанням спирту етилового, який оподатковується за ставкою 0 гривень за 1 літр 100- відсоткового спирту,

- для платників податку на прибуток підприємств припинено застосування різниць, визначених Кодексом, щодо зменшення фінансового результату до оподаткування на суму доходу, включеного до складу доходів звітного періоду за правилами бухгалтерського обліку у вигляді:

отриманої одноразової компенсації суб'єктам господарювання відповідно до Закону України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2";

списаних штрафних санкцій і пені відповідно до пункту 23 та списаного податкового боргу відповідно до пункту 24 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

 

Як резидент Дія Сіті-платник податку на особливих умовах заповнює показники в рядках 01 – 06, 06.3 ДІЯ декларації з податку на прибуток, якщо він перейшов з загальної системи оподаткування в середині року?

 

Особливості обчислення та сплати податку на прибуток підприємств резидентами Дія Сіті-платниками податку на особливих умовах встановлено пунктом 137.10 статті 137 ПКУ.

Зокрема, підпунктом 137.10.3 пункту. 137.10 ст. 137 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Для зареєстрованого у встановленому законом порядку резидента Дія Сіті-платника податку на особливих умовах перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, в якому:

такий платник податку набув статусу резидента Дія Сіті, якщо заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті-платника податку на особливих умовах (далі – Заява) подана до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті згідно з абзацом першим підпункту 141.10.2 пункту 141.10 статті 141 ПКУ (підпункт 137.10.3.1 підпункту 137.10.3 пункту 137.10 статті 137 ПКУ);

такий платник податку подав Заяву згідно з абзацом другим підпункту 141.10.2 пункту 141.10 статті 141 ПКУ (підпункт 137.10.3.2 підпункту 137.10.3 пункту 137.10 статті 137 ПКУ);

стосовно такого платника податку до реєстру Дія Сіті внесено запис на підставі рішення суду, що набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженого органу про втрату статусу резидента Дія Сіті в порядку, передбаченому Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-IX "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" зі змінами та доповненнями (якщо до прийняття уповноваженим органом рішення про втрату статусу резидента Дія Сіті, що визнано протиправним та скасовано судом, такий резидент підлягав оподаткуванню як резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах) (підпункт 137.10.3.3 підпункту 137.10.3 пункту 137.10 статті 137 ПКУ);

стосовно такого платника податку до реєстру Дія Сіті внесено запис на підставі рішення суду, що набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженого органу про повернення заяви про набуття статусу резидента Дія Сіті або про відмову в набутті статусу резидента Дія Сіті (якщо разом із заявою про набуття статусу резидента Дія Сіті подано Заяву) (підпункт 137.10.3.4 підпункту 137.10.3 пункту 137.10 статті 137 ПКУ).

Податкові зобов'язання резидента Дія Сіті-платника податку на особливих умовах визначаються у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація).

Платник податку, який в середині року перейшов на оподаткування як резидент Дія Сіті-платник податку на особливих умовах, у Декларації за податковий (звітний) рік зазначає:

у рядку 01 – дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, отриманий протягом всього календарного року (з 01 січня по 31 грудня податкового (звітного) року);

у рядках 02 – 06 – показники виключно за період перебування на загальній системі оподаткування;

у рядку 06.3 ДІЯ – показник за період перебування резидента Дія Сіті на особливих умовах, який переноситься з графи 6 рядка 44 додатка ДІЯ до Декларації.

Разом з Декларацією за звітний (податковий) рік подається річна фінансова звітність, яка є додатком до Декларації та її невід'ємною частиною.

При цьому платнику рекомендуємо подати разом з Декларацією доповнення, відповідно до пункту 46.4 статті 46 ПКУ, складене за довільною формою з поясненням розбіжностей у показниках фінансової звітності та Декларації.

 

Чи оподатковується ПДФО сума витрат, відшкодована підприємством відрядженому працівнику на проживання в двомісному номері?

 

У разі якщо відряджений працівник сплатив за проживання в двомісному номері готелю за двох, то відшкодування йому витрат з віднесенням їх до складу витрат підприємства здійснюється з розрахунку вартості проживання тільки однієї особи. Якщо підприємство відшкодовує працівнику повну вартість двомісного номера, то вартість другого місця в даному номері буде вважатися додатковим благом відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ, та включатися до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Оподаткування додаткового блага здійснюється за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків).

Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 ПКУ, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Пунктом 170.9 статті 170 ПКУ передбачено оподаткування суми надміру витрачених коштів/електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Згідно з абзацом другим підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ не є доходом платника податку-фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 із змінами та доповненнями, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати Звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

 

Начало формы

Конец формы

Начало формы

Конец формы

 

В які терміни податковий агент повинен перерахувати ПДФО з нарахованих доходів?

 

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 розділу IV ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35 прим. 1 ПКУ.

Так, пунктом 35 прим. 1.1 статті 35 прим. 1 ПКУ визначено, що єдиний рахунок – це рахунок, відкритий у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, передбачених ПКУ, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Не допускається прийняття на єдиний рахунок електронних грошей.

Єдиний рахунок не може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податку на додану вартість, акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, а також для сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох операційних днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).

Разом з тим, підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПКУ визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

 

Чи оподатковується сума збільшення розміру добових витрат на відрядження понад встановлені норми?

 

Сума збільшення розміру добових витрат на відрядження понад встановлені норми включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та відображається в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу "118".

Згідно з підпунктом "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену підпунктом "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 ПКУ відображається у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу "118".

 

З 5 липня 2023 року діють нові форми акцизних накладних і порядок їх заповнення

 

5 липня 2023 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 01.02.2023 № 55, яким внесено зміни до форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729, зокрема:

● акцизну накладну форми "П", розрахунок коригування акцизної накладної форми "П", заявку на поповнення (коригування) залишку пального доповнено новою ознакою щодо умови оподаткування – "ввезені на митну територію України або вироблені в Україні важкі дистиляти та біодизель, які оподатковуються на умовах, встановлених пунктом 44 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якщо замовником такого пального згідно з умовами договору є Міністерство оборони України";

● акцизну накладну форми "П" доповнено двома новими напрямами використання пального: "18 – проведення суб'єктами літакобудування технологічних випробувань виготовлених авіаційних двигунів (уточнення напряму використання пального для суб'єктів літакобудування)" та "19 – реалізація важких дистилятів та біодизелю відповідно до пункту 44 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу Міністерства оборони України";

● в акцизних накладних форми "П" та форми "С", складених до акцизної накладної, показники якої відмінено розрахунком коригування, крім реєстраційного номера реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних першого примірника такої накладної, передбачено зазначення дати її складання;

● посилання на Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-97 "код за КОАТУУ" замінено посиланням на Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 "код територій";

● зазначені зміни до форм акцизних накладних, розрахунку коригування акцизних накладних форми "П", заявки на поповнення (коригування) залишку пального відображено у Порядку;

● у Порядку уточнено вимоги щодо зазначення номера реєстрації транспортних засобів, які є акцизними складами пересувними і здійснюють перевезення пального/спирту етилового, а саме: причепа/напівпричепа як акцизного складу пересувного, з якого/на який пальне/спирт етиловий відвантажується (відпускається)/відвантажується (отримується).

 

Чи оподатковуються у фізичної особи-резидента нараховані, але не виплачені суми дивідендів з іноземним джерелом походження?

 

До загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи-резидента не включаються нараховані, але не виплачені, суми дивідендів з іноземним джерелом походження.

Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).

Підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що термін "пасивні доходи" означає, зокрема, доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПКУ встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують іноземні доходи.

Відповідно до положень підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється пунктом 170.11 статті 170 ПКУ.

Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПКУ визначено (з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім:

а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 ПКУ;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170. ПКУ;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11 прим. 1 статті 170 ПКУ.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора