Вщанування пам'яті Захисника України Володимира ТУЛЬЧИНЕРА до третіх роковин загибелі
Сьогодні, 10 березня 2026 року, минає три роки відтоді, як обірвалося життя Захисника України - Володимира Сергійовича ТУЛЬЧИНЕРА. Час минає, але біль втрати не стихає, а пам’ять про нього живе у серцях рідних, друзів і земляків.
Володимир Сергійович народився 24 серпня 1981 року в селі Велика Білозірка Кам’янсько-Дніпровського району.
Згодом навчався у школі № 45 міста Запоріжжя, після чого вступив до професійно-технічного училища № 41, де здобув фах кухаря - кондитера. Він щиро любив свою справу - творити смачні страви і дарувати людям тепло через працю, у яку вкладав душу. Працював на базі відпочинку в смт.Кирилівка, де його цінували за працьовитість і доброзичливість.
Із початком повномасштабного вторгнення повернувся до села Нове Запоріжжя. Допомагав батькам по господарству, займався ландшафтним дизайном присадибних ділянок - умів бачити красу навіть у найменших деталях і власноруч створювати її навколо себе.
2 січня 2023 року Володимира Сергійовича було призвано до лав Збройних Сил України. Його зарахували стрільцем-снайпером до механізованого батальйону. Він боронив Україну на Донецькому напрямку - там, де було найгарячіше, де кожен день вимагав мужності та незламності.
10 березня 2023 року поблизу села Білогорівка Донецької області його життя трагічно обірвалося. У рідному домі залишилися самотня дружина, 15-річний син і згорьовані батьки, для яких ця втрата стала невимовним болем.
Указом Президента України від 12 жовтня 2023 року Володимира Сергійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) - як знак вдячності держави за його відвагу, вірність присязі та любов до України.
Похований Захисник на кладовищі в селі Нове Запоріжжя.
Світла пам’ять про Володимира Сергійовича назавжди житиме у серцях рідних, друзів і земляків. Схиляємо голови у скорботі та вдячності.
Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо.
